Із усіх великих дарів благодаті, якими Бог обдарував світ у Христі Ісусі, ап. Павло особливо відзначає і підносить мир. Справді, відколи світ стоїть, відколи пам’ятає себе людство, в його житті найбільше бракує миру — спокою серця, спокою совісти, спокою життя. Неспокійне серце людини завжди хвилюється гнівом, заздрощами, наклепами, пересудами, вражається і своїми й чужими пригодами, не має в собі тієї глибини, щоб у ній знайти спокій. Хвилюється совість людини, гостро відчуваючи в собі гнів Божий за свої гріхи та неправду. Як те бурхливе море, надто і невпинно хвилюється й життя людське в постійних змаганнях, війнах, ворожнечі за земний добробут.
Читати цей текст цілком… »
З розділу Праці Владики | Коментарів (
0)
Однією з найгостріших проблем сучасного українського суспільства є формування помісної православної церкви, єднального осередку національного духу. Рух за створення такої церкви - невід’ємна й органічна частина визвольних змагань нашого народу. Духовні основи Української автокефальної православної церкви, яка постала у 1921 р., поєднували давні національні традиції церковного життя з вимогами його реформування.
Читати цей текст цілком… »
З розділу Про Владику | Коментарів (
0)
Народився я Року Божого 1864-го, 7/20 березня, в с.Попудні, на Липовеччині, в сім’ї свящ. Константина Липківського, що вийшов з Галичини, (з-під Золотої Липи). З 1873-1879р. вчився в Уманській бурсі, з 1879-1884р. в Київській Духовній Семінарії, в 1884-1889р. в Київській Духовній Академії, яку скінчив з ученим ступенем “Кандидата Богословія”. Року 1890 призначений на законоучителя Черкаської прогімназії; р. 1891-го, 20 жовтня, висвячений на священика, р. 1892-го переведений на настоятеля Липовецького собору і доглядача (інспектора) церковних шкіл. Року 1903-го призначений на Завідувача (директора) Київською церковно-вчительською школою, але р.1905-го “за українофільство” усунений з цієї посади і призначений на священика (настоятеля) до Солом’янської церкви, в м.Києві.
Читати цей текст цілком… »
З розділу Праці Владики, Про Владику | Коментарів (
0)
Із усіх великих дарів благодаті, якими Бог обдарував світ у Христі Ісусі, ап. Павло особливо відзначає і підносить мир. Справді, відколи світ стоїть, відколи пам’ятає себе людство, в його житті найбільше бракує миру — спокою серця, спокою совісти, спокою життя. Неспокійне серце людини завжди хвилюється гнівом, заздрощами, наклепами, пересудами, вражається і своїми й чужими пригодами, не має в собі тієї глибини, щоб у ній знайти спокій. Хвилюється совість людини, гостро відчуваючи в собі гнів Божий за свої гріхи та неправду. Як те бурхливе море, надто і невпинно хвилюється й життя людське в постійних змаганнях, війнах, ворожнечі за земний добробут.
Цей інтернет-проект є нев'янучим вінком на досі невідому могилу священномученика Василія, Митрополита Київського і усієї України. На проекті автори систематично будуть додавати історичний, богословський та фотоматеріал, присвячений цьому великому і дивному подвижнику Христовому.. 
