lypkivsky.info

Максим Стріха: Упродовж шести років свого митрополичого служіння Василь Липківський відвідав 500 парафій по обох берегах Дніпра. А це була майже половина всіх парафій Церкви. Виголошувані ним проповіді своєю сміливістю дивували і викликали захоплення не тільки вірних, а і священиків. Під час цих поїздок чекісти двічі заарештовували митрополита. Друге ув’язнення тривало три місяці. І коли після звільнення Липківський у вересні 1926 року повернувся з Харкова до Києва, кияни влаштували йому, за свідченням Сергія Єфремова, «справжню царську зустріч». У місті навіть казали, що перед прибуттям митрополита на базарах і в крамницях були розкуплені всі квіти. Відтак влада взагалі заборонила Липківському виїжджати з Києва.

“Цілком таємно. ОГПУ звернуло увагу окрвідділів на дедалі зростаючий вплив серед українського населення так званої Української Автокефальної Церкви, очоленої київським митрополитом Василієм Липківським.

Давно вже відомо, що Липківський і його сподвижники є потайними пропагандистами українського сепаратизму і не так прагнуть визволити від залежности Московського патріархату деякі церковні парафії на Україні, як під цією завісою проповідують різні ворожі рад. владі ідеї українського націоналізму”.

Сергій Грабовський: У жовтні 27-го року Другий церковний собор під тиском чекістів, які погрожували Василеві Липківському новим арештом та засланням до Сибіру, звільнив його від митрополичого служіння. Отець Липківський був змушений знову оселитися поруч із Свято-Покровською церквою на Солом’янці. Він жив в очікуванні нового арешту у тяжких матеріальних умовах, не отримуючи жодної допомоги ні від розгромленої владою Церкви, ані від совєцької держави. Від голодної смерті отця Липківського упродовж чотирьох років рятували грошові перекази з Канади від священика Петра Маєвського.

Максим Стріха: Попри все, отець Липківський працював над «Історією Української Православної Церкви» та над удосконаленням церковного уставу і дуже переживав з приводу втрати своєї бібліотеки. 1934 року влада закрила Покровську церкву на Солом’янці, тож останні роки перед арештом і розстрілом колишній митрополит мусив жити в хатинці на Олександрійській слободі (тоді це було передмістя, сьогодні ж в межах Києва).

“На Бога надія, що й жахлива комуністична повінь, яка зараз своїми хвилями намагається з головою залити наш народ, змести зі світу і його віру, і Церкву, і все, що для нього найдорожче, всю його людську природу, його волю, націю, теж зникне, як прийшла, а народ і від неї врятується і житиме”.

Сергій Грабовський: 10 серпня 1937 року отець Липківський відправив Петрові Маєвському свого останнього листа. А 22 жовтня 73-літній Василь Липківський був утретє заарештований і 27 листопада за вироком, як було прийнято у ті часи, так званої «особливої трійки» (чекісти не переймалися навіть формальним дотриманням совєцької законності) він був розстріляний у Києві.

Сторінки цього тексту далі: 1 2 3 4

 Print This Post Мітки запису: Розмови про Владику, У світі новин
Текст з розділу Всячина, Про Владику | Коментарів уже: 0