lypkivsky.info

Разом з тим і моральний стан поган надто знизився, вони віддали себе в розпусту», робили всяку нечистоту з ненаситністю» (Єф. 4, 19). В свою чергу євреї все більше пишалися своїм законом, з погордою дивились на поган і мур закону Мойсеєвого ще надто збільшували своїми «переказами старших». В руках людських не було жадної сили, щоб цей мур знищити, чи хоч принизити.
І от прийшов Христос ї цей непрохідний мур зовсім розвалив, і з двох споконвіку ворожих таборів зробив одно спільне братерство. В який же спосіб Христос зруйнував цей мур, знищив ворожість? Він, каже ап. Павло, ворожнечу цю тілом своїм обернув у ніщо, цебто ставши справжнім чоловіком, Він назвав себе не сином того, чи іншого народу, а «Сином Чоловічим» в найвищому всесвітньому розумінні цього слова, став представником взагалі природи людської, а не якогось ворожого табору, а закон Мойсеїв — цей мур з зовнішніх дрібних приписів — наукою своєю обернув у ніщо. В Собі самому, в Своєму тілі, в Своїй людській природі Христос знищив і далекість поганства і мур єврейства, і «з двох зробив Собою одного нового чоловіка, роблячи мир».

Отже Христос є мир наш в тому розумінні, що Він в самому Собі знищив всі мури і засоби до роз’єднання людей, до їх ворожости, став тим новим чоловіком, що всіх поєднує миром. Він є мир наш і в тому розумінні, що Своїм тілом і кров’ю, Своєю Божественною наукою об’єднується з нами, перетворює християн в нових людей, утворює в серцях вірних Своїх той глибокий непорушний спокій, що його ми визнаємо в закликові до молитви: «В спокою серця Господеві помолимось!»

Великий, непереможний ні для яких людських сил мур, відгороджував людей від Бога до приходу Христа — це мур гріхів людських, що, почавши від Адама, страшенно накопичувались і гнітили совість людську і ввесь світ тягнули до загибелі. Цей темний мур однаково загибельний був і для євреїв і для поган. І от Христос — новий безгрішний Адам — Своєю Божественною силою і цей мур цілком зруйнував і обидва табори — і євреїв і поган — помирив з Богом. В який спосіб? Об’єднавши в Своєму тілі в Своїй природі і тих і тих, Він дав себе розіп’яти на хресті, тілом помер на ньому, і цим убив усяке ворогування, що створено старим життям, ворогування людей і проти неба і проти себе. Разом із Своїм тілом Христос умертвив на хресті і старого чоловіка з усіма прикметами його темного, сумного ворогування, — а як пресвітло воскрес із мертвих як новий чоловік, цілком вільний від старих мурів та кайданів, Він благовістив світлий мир усім — і далеким поганам і близьким євреям, і тим і тим зробив однаково близьким приступ в одному Дусі до Отця Небесного. «Отже і ви, каже апостол вірним з поган, уже більш не чужі, не захожі, а спільники святим і свої Богові».

Ця спільність усіх людей і народів у Христі вимагає звичайно й певної всесвітньої організації. Як організувались колись різні народи для взаємної боротьби та ворожнечі й відділення від Бога, так в сяйві миру Христового всі народи повинні об’єднатись у всесвітній організації любови і братерства, щоб скласти з себе оселю Божу. Таку організацію всесвітнього миру й будує вічно сам Христос, поклавши підвалиною для неї апостолів і пророків — благовісників Його науки, а головною основою її поклав Самого Себе. Це є Церква Христова, що об’єднує в собі, зводить до купи всі народи, безпереривно росте й підноситься в Господі животворчою силою Св. Духа. От це є Божа оселя, царство небесне на землі.

Сторінки цього тексту далі: 1 2 3

 Print This Post Текст з розділу Праці Владики | Коментарів уже: 0