lypkivsky.info

Із усіх великих дарів благодаті, якими Бог обдарував світ у Христі Ісусі, ап. Павло особливо відзначає і підносить мир. Справді, відколи світ стоїть, відколи пам’ятає себе людство, в його житті найбільше бракує миру — спокою серця, спокою совісти, спокою життя. Неспокійне серце людини завжди хвилюється гнівом, заздрощами, наклепами, пересудами, вражається і своїми й чужими пригодами, не має в собі тієї глибини, щоб у ній знайти спокій. Хвилюється совість людини, гостро відчуваючи в собі гнів Божий за свої гріхи та неправду. Як те бурхливе море, надто і невпинно хвилюється й життя людське в постійних змаганнях, війнах, ворожнечі за земний добробут.

От цей сумний і безпорадний неспокій — це є найбільша перешкода для щастя людей, найтяжча отрута, що вкинута дияволом у життя людське, що так жахливо виявлялась в умовах життя старого світу. Ця отрута всебічного неспокою щодалі все більше опановувала світом і безумовно вела його до загибелі.

Хто ж усунув цю отруту з людського життя? Хто влив у серце людини, в її совість, в принципи життя людського нові могутні сили до його заспокоєння? На це відповідає ап. Павло: «Христос є мир наш»! В Христі лише ми знаходимо й непорушний спокій серця й мир з Богом і запоруку мира на всьому світі. Не даремно св. Янголи в час народження Христового співали: «Слава Богові на небі і на землі мир». Це св. янголи співали про той мир, що ним Христос обдарував совість людську, що й ми завжди молимось за нього — «За мир з неба і за спасіння наших душ». Це той мир, що його Христос влив і в змертвіле жорстоке серце людське, закликаючи всіх до любови й смирення, до утворення в душі царства Божого.

Це, нарешті, той мир, який розбиває всі мури ворожнечі і роз’єднання між людьми, між народами і з усіх їх робить єдину сім’ю Отця Небесного. До Христа був один величезний поставлений Богом мур, що поділяв усі народи на два ворожі табори. Це закон Мойсеїв, що всі народи поділив на євреїв — народ обраний, близький до Бога, і поган - народи далекі від Бога, «відчужені від громади Ізраїлевої». Цей мур власне для того й поставлений, щоб відгородити євреїв від сполучення з поганами, і щодалі цей мур все вище підносився, і роз’єднання все поглиблювалось: погани щораз далі відходили від справжнього розуміння Бога, «обернули славу нетлінного Бога, як каже ап. Павло, в подобину образа тлінного чоловіка, і птиць, і твари, і гаду» (Рим. 1, 23).

Сторінки цього тексту далі: 1 2 3

 Print This Post Текст з розділу Праці Владики | Коментарів уже: 0