lypkivsky.info

Отже, ця непереможна різниця між багатством і бідністю на цім світі, як Христос нам пояснює, повинна стати для нас одною з найбільших підстав для віри в життя майбутнього віку, — віри в те, що після смерти на землі мусить настати друге вічне життя для людини, життя правдиве, яке має виправити всю неправду життя земного. Хіба може сумління людини помиритись з тим, що багач, який посідав сам те, чим живились би тисячі бідних, завдяки якому може сотні бідних померли, як той бідний Лазар, так і не одержить за те правдивої кари після смерти? Хіба може людина в своїй совісті помиритись з тим, що безліч бідних, що крім біди та мук не зазнали нічого на землі, щоб вони так і на віки остались безутішними? Де б тоді була та вища правда, де б тоді була та вища любов, в яку вірить і не може не вірити, поки вона є людиною?

Отже Христос нас і навчає, що є Правда, є Любов, яка виправить неправду земну в майбутньому віці. Вона покаже певне місце перебування тим, які на цім світі через свої розкоші морили голодом та холодом та безпритульністю убогих. Вона — ця Правда і Любов — подасть утіху тим убогим, що тут померли під ворітьми багатих; тим матерям, що тут тремтіли з дітками без притулку і допомоги; тим діткам, яким жахлива безпритульність і байдужість багатих закрила тут очі на віки. Є безсмертя душі людської, є пекло для тих, що тут розкошували і є рай для тих, що тут бідували, — це каже Христос, це каже нам і наша совість.

Нам тепер кажуть, що не треба вже Христа і його науки для впорядкування життя на землі; що не треба вже віри ні в рай, ні в пекло на тім світі. Ми, мовляв, на цім світі заведемо рай, коли знищимо всіх багатих, і заведемо рівність всіх щодо благ земних. Ми бачимо велике намагання завести рай на землі; але чим більше на це витрачується зусиль, тим тяжче стає людям жити, тим легше попадають люди в жахливі обійми убожества і безпритульности. Все це нас переконує в тому, що тут на землі можна тільки утворити пекло, а рай, у всякім разі, треба віднести за межі земного життя туди, де вже кінчається боротьба за життя, а починається «нове небо і нова земля, де правда живе» (2 Петр. З, 13).

Та й який тут на землі може бути рай, коли тут і війна, і вбивства, і смертні кари, і хворости, і сама смерть, що нікого не мине? От через що Христос і прийшов на землю не для того, щоб рай тут завести, а для того, щоб всіх людей закликати до царства небесного; і тільки тоді, коли люди будуть прагнути до царства небесного, буде стиратись, зменшуватись різниця між багатством і бідністю. По мірі того, як люди і окремі народи будуть вважати себе наслідниками царства небесного, між ними буде збільшуватись правда і любов, які і порівняють багатих з бідними. Тому Христос і церкву свою, цебто братерство вірних, назвав царством небесним.

І в перші дні християнської церкви правда і любов остільки пройняли вірних, що, як каже св. єв. Лука, у всіх було одно серце і душа, і тому все у них було спільне, і ділили його на всіх, як кому було треба (Діян. 2, 44). Правда, ця любов не довго трималась на такій височині, і в церкві Христовій постала різниця між багатством і бідністю. А коли нема любові, то примусом цієї спільності вже утворити не можна. Але, для нас християн завжди є слово Боже, яке каже, що є пекло, де багаті будуть мучитись за своє розкішне життя на землі і є рай, де бідні знайдуть утіху за своє бідування на землі. Нехай знають і багаті і бідні, що є слово Боже, яке ясно навчає, що ми повинні робити, як повинні жити на землі, щоб уникнути мук після смерті і досягнути небесного блаженства…

Будемо ж, браття, навчатися слова Божого у своїй рідній мові, живитися ним. Тоді і багатство не буде для нас таким привабливим, і бідність не буде такою гіркою; тоді між багатством і бідністю встановиться в нашій душі така рівність, що те і друге будуть мати для нас вартість тільки для досягнення Царства Небесного. — Амінь!

Сторінки цього тексту далі: 1 2 3

 Print This Post Мітки запису: Недільні проповіді, розважання
Текст з розділу Праці Владики | Коментарів уже: 0