lypkivsky.info

В сучасні часи ми є свідками найбільше великого і рішучого замаху на те, щоб знищити різницю між багатством і бідністю, чи як тепер висловлюються, між буржуями і пролетарями, і внести рівність. Але що ж ми бачимо? Величезні багатства дійсно знищені, розкішні палати зруйновані, велика кількість багачів стала убогими, (це мова про революцію в Росії й на Україні), може дехто з бідних і забагатів, але, чи стерлась, чи хоч зменшилась різниця між багатством і бідністю? Ні, цього ми не бачимо.

Навпаки, бідність зробилась ще більш жахливою, ще більше безпорадною: бідних Лазарів, що мусять під ворітьми на вулицях днювати й ночувати, тремтіти від холоду, мучитись від голоду, стало ще більше, а скільки бідних безпритульних діток? Що їм дасть це земне життя? Хто їх привітає, одягне, обмиє рани? Страшно подумати; але мусимо сказати, що тут на землі підтримки їм не буде, так і виростуть, а в більшости ще до зросту помруть бідними Лазарями…

Залишається одна надія на моральне підвищення людности, на те, що може закон і пророки та св. Євангелія вплинуть на людство і зітруть різницю між багатством і бідністю. Але й тут сам Христос констатує, що саме в справі користування земними благами люди найменше піддаються під вплив моральних чинників: коли діло торкнеться багатства, то всяко викручуються, або відходять від Христа, як багатий юнак, або в самому слові Божому силкуються знайти оправдання свого багатства, або взагалі в цій справі не тільки закону і пророків не слухають, а навіть, коли б хто й з мертвих воскрес, не повірили б.

Всякими способами силкуються люди стерти різницю між багатством і бідністю на землі, а між тим скільки старих людей щоденно помирає на вулицях від голоду, холоду! Скільки матерів, з малими дітьми на руках, тремтять і плачуть на вулицях і просять притулку, а його нема, хіба смерть дасть! Скільки малих діток, як пташки в клітці, б’ються в страшних обіймах бепритульности, поки не закриють очей на віки… І. це, здається, тяжка непереможна умова життя людей на землі.
Христос Спаситель, найвищий Учитель бідних, — тих, що плачуть тепер, тих, що голодні тепер, тих, кого гонять, — переносить вирішення питання про багатство та бідність за межі земного життя, переносить в ті обставини, які почнуться після смерти. Христос в умовах того світу показує нам щасливу долю тих, хто мучиться, бідував на цьому світі, — і муки тих, хто на цім світі розкошував.

Бідний Лазар, що лежав на цім світі під ворітьми палати багатого, на тім світі оселяється в світлих оселях Отця Небесного з усіма святими; а багатий, що розкошував на цім світі в багатих палатах, на тім світі здобув лише страшний притулок в пеклі. Він, що на цім світі щодня бенкетував з приятелями, а Лазареві жалів навіть крихт від свого стола, — на тім світі рад би був закропитися краплею води з руки Лазяря; але тут уже пропасть велика між ним і Лазарем, вже нема порятунку тому, хто на цім світі не давав порятунку бідному.

Сторінки цього тексту далі: 1 2 3

 Print This Post Мітки запису: Недільні проповіді, розважання
Текст з розділу Праці Владики | Коментарів уже: 0