lypkivsky.info

( на 22-гу Неділю по Тройці)

Притча про Христа Спасителя про багача та Лазаря, яку тільки що ми чули з св. Євангелії підіймає перед нами, браття, найголовніше, найбільш пекуче, питання земного життя людей — питання про багатство та бідність. Був один багатий чоловік, каже Христос, жив у розкішних палатах, дуже гарно вбирався, щодня бенкетував зі своїми приятелями, а під ворітьми в нього лежав бідний Лазар. Він рад був би заспокоїтись навіть крихтами, що падали зі столу багатого, але й тих йому не давали. Тяжка нужда покрила тіло його ранами, пси приходили і лизали їх, а від багача не було допомоги. Так проходило життя і багача і Лазаря до смерти. А от, коли помер Лазар, то янголи взяли душу його на небо в оселі Авраама і всіх святих.

А коли помер багач, то душа його опинилась у пеклі. Терплячи пекельні муки, багач глянув на небо і побачив там Лазаря разом з Авраамом і сказав: «Отче Аврааме, пошли Лазаря, щоб він вмочив палець свій і прохолодив мені язик, бо я тут дуже мучуся». Але Авраам сказав йому: «Пригадай, що ти на землі розкошував, а Лазар бідував, тепер же ти мусиш страждати, а Лазар втішається». Тоді багач сказав: «Прошу тебе, Отче Аврааме, пошли Лазаря до моїх братів, що ще живуть на землі, щоб він їм посвідчив про мої муки, щоб і вони сюди не прийшли на муки». Авраам сказав: «У них є закон і пророки, нехай їх слухають; коли ж не слухають їх, то коли б навіть хто з мертвих воскрес не покаються»!

Любі браття і сестри! З часів, як пам’ятають себе люди на землі, між ними завжди є багаті і бідні; багаті розкошують, а бідні бідують; багаті нагромаджують собі величезні достатки, що не знають де їх і дівати та витрачають на всякі вигадки-розкоші і утіхи, все своє життя роблять вічним святом, — а бідні не мають і самого необхідного; в голоді і холоді, нагі, покриті ранами чекають смерти, як свята після земних мук.

Через що одні люди багаті, а другі бідні? Через що одні розкошують на землі, а другі бідують? Може це в великій мірі залежить і від самих людей, але зовсім не притупляє всієї гостроти питання про багатство та бідність, і цією різницею мучиться людність вся відколи себе пам’ятає. Мучиться, але вийти з цього тяжкого стану не може, і ми не знаємо такої щасливої країни, де б ця різниця хоч трохи рівнялась.

Навпаки, між багатими і бідними скрізь велика прірва і одні до одних не переходять. І чим більше людність підноситься по шляху культурності та освіти, по шляху найбільшого використовування всіх сил землі для життя людського, тим більшим стає провалля між багатством і бідністю. Чим багатше місто, чим більше в ньому багачів в розкішних палатах, тим більше під ворітьми їх безпритульних — бідних Лазарів і навіть малих діток, що ще не зазнали життя, а вже попали в страшні обійми бідності…

Як тяжкі кайдани ця різниця між багатством і бідністю мучить людей, і бували часи, коли люди з страшним зусиллям розривали кайдани, силкувались стерти цю різницю, досягти рівности в розподіленні земних благ, згідно потребам кожного; силувались люди, але часто приходили до ще гіршого: кайдани, що розривались, як каже один письменник, одним кінцем били багатого, а другим бідного, — багато багатих ставало бідними, дехто з бідних багатів, але різниця між багатством і бідністю не зменшувалась.

Сторінки цього тексту далі: 1 2 3

 Print This Post Мітки запису: Недільні проповіді, розважання
Текст з розділу Праці Владики | Коментарів уже: 0