lypkivsky.info

Що уявляв для них наш великий страдник за Україну Тарас Шевченко, як не страшного біснуватого, якого треба було кувати в кайдани, послати в гробовища серед далекого безмежного степу, щоб він своїм словом не лякав їх та їхніх свиней? Так, наша Україна була тією нещасною Гадаринською землею, на якій і світські і духовні «сторожі» свого власного спокою та спокою своїх свиней найбільше використовували свої кайдани… І от трапилось те, чого вони так боялись. Народ вжив величезні зусилля, щоб визволитись з темних гробовищ, порвав на собі все мотуззя і кайдани, і своєю революцією навів такий страх на своїх поневольників, ніби дійсно легіон бісів в ньому керував.

Але, от в ці жахливі часи революції, коли все повне було страху і тремтіння від заколотів того народу, що вирвався з кайданів і гробовищ на світ і волю, прийшов Христос на нашу землю українську; прийшов не з тим, що знову поневолити і закувати наш нарід, а з тим, щоб його духовно визволити, оздоровити, щоб довести його до пам’яти про своє рідне, вільне, свідоме життя. Іменно в ці страшні часи революції воскресає, — відроджується наша рідна Українська Православна Церква, високо підіймає над нашим народом гасло Христової науки.

Любе братерство! Це Христос стоїть серед нас, це Він творить з нашим народом велике чудо своєї любови до нас, це Він виявляє непереможну силу свого перетворення, і от наш народ визволяється, приходить до пам’яти, сідає у ніг Христових, єднається в свою рідну сім’ю. Але чого ж деякі незадоволені цим духовним оздоровленням нашого народу? Чому ворогують проти нашої святої церкви? Чому ворогами нашої церкви являються найперше старі пастирі народу і намагаються, щоб Христос одійшов від нас? А тому, що вони не за народ, а перш за все за себе самих, за свій спокій дбають. Вони бояться за своїх свиней, що як і народ виздоровіє, визволиться, то їхні свині мусять загинути.

От саме ці пастирі, які привикли не народ пасти, а самі паслись і своїх свиней пасли на безмежних ланах народної темряви та несвідомости, тепер так гніваються на відроджену Українську Церкву, не хотять її, намагаються її зруйнувати. Вони може б до неї й пристали, але щоб і свині їх залишились цілі. Вони кажуть: треба б ще почекати…

Сторінки цього тексту далі: 1 2 3

 Print This Post Текст з розділу Праці Владики | Коментарів уже: 0